Вплив занять спортом на психічні функції студентів
ЗМІСТ- Вступ
- Розділ 1. Психологія спорту та її особливості
- 1.1 Особливості діяльності у фізичному вихованні та спорті
- 1.2 Психологічна систематика видів спорту
- Розділ 2. Зміна психічних функцій при заняттях спортом
- 2.1 Рухові відчуття
- 2.2 Спеціалізовані сприйняття в спорті
- 2.3 Роль уяви у керуванні рухами
- 2.4 Реакція в спорті
- 2.5 Психологічна напруга і перенапруга в тренувальному процесі
- 2.6 Передзмагальні психічні стани
- Висновки
- Список використаних джерел
ВСТУППсихологія фізичного виховання і спорту - це та область психологічної науки, що вивчає закономірності прояву, розвитку і формування психіки людини в специфічних умовах фізичного виховання і спорту під впливом навчальної, учбово-тренувальної і змагальної діяльності.Специфічність умов, що існують при заняттях фізичною культурою і спортом, визначається предметом діяльності як способу бачення об'єкта дослідження. Фізичне виховання є найважливішим елементом у системі виховання людини. У цьому аспекті фізичне виховання являє собою освітньо-виховний процес і характеризується принципами, властивому педагогічному процесові. Заняття різними видами спорту сприяє зміні не тільки фізичних показників, але і психічних функцій організму.
Актуальність: Аналіз передової наукової і науково-методичної літератури вказує на необхідність звернути увагу на особливості психічних реакцій спортсменів на заняття різними видами спорту.
Предмет дослідження: особливості психічних реакцій при занятті спортом.
Проблема: полягає в тому, щоб правильно організувати допомогу при виникненні психічних ускладнень у спортсменів.
Робоча гіпотеза: можна вважати, що важливим етапом психічних перенапружень у спорті є вміння самого спортсмена володіти ситуацією, вміти зняти напруження.
Мета нашої роботи полягає в тому, щоб встановити вплив занять різними видами спорту на психічні функції студентів.
Завданнями роботи є:1) розглянути особливості психології спорту;2) розглянути психологічну систематику видів спорту;3) проаналізувати зміни психічних функцій при занятті спортом.
РОЗДІЛ 1. ПСИХОЛОГІЯ СПОРТУ ТА ЇЇ ОСОБЛИВОСТІ1.1 Особливості діяльності у фізичному вихованні та спортіСпецифічні особливості діяльності як у фізичному вихованні, так і в спорті викликані різницею в умовах, цілях, мотивах, засобах і результатах, які необхідно досягти.Однак і в тому і в іншому випадку предметом її є людина, яка займається фізичними вправами.Незвичайна за інтенсивністю і тривалістю фізична і психічна напруга - це ще одна загальна особливість. Займаючись фізичними вправами, людина відчуває напругу, що перевищує звичайні, повсякденні норми. Часто, особливо в спорті, ця напруга може бути навіть граничною. Важливо відзначити, що розумне систематичне використання таких фізичних і психічних напруг у фізичному вихованні і спорті приводить до того, що вони стають звичними. Це, безсумнівно, позитивний ефект, тому що це сприяє зміцненню здоров'я, підвищенню працездатності, розвитку фізичних і психічних якостей, а в спорті - росту спортивних результатів.Тільки до спорту належить виняткова особливість: відомо, що сутність спортивної діяльності - змагання. Без змагань немає спорту. Участь людини в змаганнях виражає її прагнення до досягнення найвищого спортивного результату в боротьбі з іншими людьми [3].Мета діяльності у фізичному вихованні і спорті поєднуються загальною спрямованістю: формування потреби в заняттях фізичними вправами, зміцнення здоров'я, підвищення працездатності, інтелектуальний, моральний, етичний і естетичний розвиток. У кожній сфері своя спрямованість: у фізичному вихованні - забезпечення як фізичного і духовного розвитку, так і професійно-прикладної підготовленості до праці, засвоєння правил, норм і закономірностей рухової активності в різних умовах реальної дійсності; а в спорті - досягнення максимально високого спортивного результату, розвиток спеціальних здібностей, необхідних для заняття певним видом спорту.У процесі розвитку мотиваційної сфери людини особливу роль відіграють первинні мотиви.З потреби в русі народжується мотив емоційної привабливості фізичних вправ, в основі якого - механізми переживання задоволення від процесу виконання вправ. Значну роль у нашому житті відіграє потреба в збереженні здоров'я, життя, у результаті чого народжуються мотиви зміцнення здоров'я, фізичного розвитку власного тіла, розвитку сили, спритності і витривалості.Систематичні заняття фізичними вправами, досягнення певних успіхів, вікові особливості, статева приналежність, індивідуальні особистісні установки, принципи, соціальне середовище й сформовані в суспільстві норми, правила, закони - усе це визначає подальший розвиток мотивів занять фізичною культурою і спортом.
У даному випадку в силу вступають вторинні потреби, що у психології зв'язують з розвитком особистості людини.
Мотиви в спорті залежать від цілей діяльності. Вони можуть цілком відповідати їм. У таких випадках, як правило, ефективність спортивної діяльності буває особливо високою. Якщо ж спостерігається розбіжність між мотивами і цілями, то результативність діяльності значно знижується [3].Дії - основний засіб діяльності у фізичному вихованні і спорті. У структурі поняття "діяльність" дії завжди визначаються як спрямовані на вирішення конкретних задач. Дії - це те, за допомогою чого досягається результат діяльності. У фізичній культурі і спорті дії як основний засіб досягнення мети називаються фізичними вправами.
Продуктом (результатом) діяльності у фізичному вихованні є оздоровчий і освітній ефект від занять фізичними вправами. У спорті - спортивне досягнення, результат спортивних дій, виконуваних спортсменом на тренуваннях і змаганнях.
Необхідно враховувати і той факт, що функціональна організація дій спортсменів (їх діяльність) одночасно містить:
1) дії, спрямовані на підготовку організму до фізичних і психологічних навантажень, розвиток і удосконалювання технічних умінь і навичок, розвиток і формування особистісних якостей, умінь і властивостей (тренувальний тип діяльності);
2) дії, спрямовані на досягнення цілей спортивної діяльності (змагальний тип діяльності).Усе це дає можливість виділити ряд психологічних особливостей спорту як специфічного виду діяльності.
Психологічні особливості тренувальної діяльності:
- навчання і виховання, спрямовані на розвиток особистості спортсмена;- удосконалювання психологічних процесів і властивостей особистості;- адаптація до зростаючих фізичних і психологічних навантажень;- систематичне підвищення раніше досягнутого і звичним рівням фізичного і психічного розвитку (подолання самого себе);- вироблення жорсткої дисципліни, режиму життя розв'язуваним задачам;- відношення спортсмена до тренувальної діяльності і досконалість його системи мотивації;- наявність специфічного спілкування: 1) із тренером, що прагне спонукати спортсмена до об'ємної і якісної роботи (часто на межі можливостей); 2) з товаришами, що часто виступають у ролі суперників або конкурентів;- наявність психічної напруги, що за певних умов може привести до психічної перенапруги.
Психологічні особливості змагальної діяльності:- змагання має стимулюючий вплив;- під час участі в змаганнях у спортсмена присутнє прагнення до перемоги або до поліпшення результативності виступу;- змагання впливають на статус спортсмена в суспільстві, включаються в оцінку життєвих досягнень. Вони завжди соціально значимі, їх результати одержують широку суспільну популярність і оцінку;- результати змагань особисто значимі для спортсменів, служать перевіркою правильності або неправильності обраного шляху і доцільності витрат часу і зусиль;- змагання - це специфічний фактор, що створює екстраординарні емоційно-вольові стани, які впливають (позитивно або негативно) на процес і результат діяльності спортсмена.
1.2 Психологічна систематика видів спортуСучасний спорт різноманітний. Різноманіття його виражається:1) у великій кількості видів спорту;2) у великій кількості змагальних вправ, що входять в окремі види спорту;3) у винятковій розмаїтості змістовної і процесуальної сторони спортивної діяльності (біомеханічні, енергетичні, середовищні і психологічні особливості).Для організації психологічного аналізу спортивної діяльності прийнято групувати усі види спорту і змагальні вправ [15].Найбільш раціональна систематика видів і змагальних вправ у спорті, розроблена Т.Т.Джамгаровим.Пропонуючи свою систематику, автор використовував незалежні від виду спорту положення, що виражають характер взаємодії спортсменів у процесі змагальної діяльності, при цьому головною метою було розглянути взаємодії, регламентовані відповідними правилами змагань. Дослідження показали, що конкретні форми взаємодії спортсменів залежать від особливостей виду спорту, і це визначає, головним чином, психологічну специфіку. Існує дві основні форми взаємодії: 1) стосовно супротивника - протиборство; 2) стосовно партнерів - взаємодія.Протиборство характеризується наявністю прямого або непрямого психологічного (може бути, і фізичного) контакту між спортсменами і відрізняється конфліктністю взаємин. Воно може мати різний ступінь гостроти, що залежить від особливостей спорту, значимості змагань і індивідуально-психологічних особливостей спортсменів-учасників.
Взаємодія партнерів протікає як співробітництво, взаємна допомога, підтримка, узгодження і координація спільних зусиль.
Ефективність взаємодії залежить від умінь і навичок взаємодії, згуртованості, психологічного клімату команди, сумісності й ін.
Ці дві основні форми взаємодії спортсменів, які змагаються, склали основу для визначення критеріїв систематики Т.Т.Джамгарова, що зводяться до наступного:
протиборство супротивників: безпосереднє (при твердому, нежорсткому, умовному фізичному контакті) і опосередковане (при відсутності фізичного контакту). Обов'язкова умова - наявність психічного контакту;
взаємодія партнерів: при взаємозалежних діях, при спільно синергічних діях, при спільно-послідовних діях і при спільно-індивідуальних діях [15].У результаті розробки систематики різноманіття видів спорту було зведено до дев'яти груп. Види спорту, віднесені до однієї групи, дійсно мають багато загального в психологічному відношенні, незважаючи на розходження за іншими показниками.Наприклад, для видів спорту дев'ятої групи характерна односпрямована психічна активність. Психічна структура змагальної діяльності гімнаста, стрибуна з трампліна на лижах і слаломіста містить у собі: максимальну концентрацію уваги, настроювання перед виходом на старт, прийоми самоконтролю за ключовими складовими техніки, уміння протистояти факторам, що заважають.
Психологічна систематика видів спорту і змагальних вправ
РОЗДІЛ 2. ЗМІНА ПСИХІЧНИХ ФУНКЦІЙ ПРИ ЗАНЯТТЯХ СПОРТОМ2.1 Рухові відчуттяОснову регуляції рухів складають рухові, зорові і слухові відчуття, що породжують полімодальні сприйняття. Рухові відчуття доставляють у мозок інформацію про хід виконання дій, про виникаючі неузгодженості або про невідповідність рухів умовам діяльності. Так у процес переробки включаються представлення і механізми мислення. Визначене значення має і пам'ять. На основі проведеної психічної діяльності в дії, якщо потрібно, вносяться корективи. Без спеціального тренування рухові відчуття мають значні відхилення від необхідної точності. Для розвитку точних рухових відчуттів (м'язового почуття) потрібне багаторазове повторення рухів. У процесі тренування розвивається координованість дій і паралельно з цим формуються рухові відчуття (почуття амплітуди, тривалості й інтенсивності), оптимальні для точного виконання рухів [4]. У кожному виді спорту виразність рухових відчуттів розвивається у певному напрямку. Спеціалізація залежить від своєрідності координаційних характеристик рухів у техніці фізичних вправ, від особливостей задіяних м'язово-рухових систем, що виконують ведучу роль у руховій діяльності. Експериментально показано, що висококваліфіковані спортсмени, які знаходяться у високій спортивній формі, здатні виконувати руху з точністю амплітуди до 0,3 с, тривалістю - до 0,1 с, інтенсивність зусиль - до 500 м, причому головну роль у відтворенні рухів відіграє м'язове відчуття. Отже, для успішного формування в спортсменів так необхідних їм рухових відчуттів, особливо в період оволодіння технікою спортивних вправ, тренерові важливо направляти думки вихованців на аналіз виникаючих відчуттів як при правильному, так і при помилковому виконанні рухів.
2.2 Спеціалізовані сприйняття в спортіСпеціалізовані сприйняття виникають у конкретних умовах спортивної діяльності, що викликає в спортсмена виникнення і розвиток глибокий специфічних відчуттів, пов'язаних зі спеціалізацією. Специфіка таких сприйняттів, головним чином, визначається особливостями виду спорту, у якому спеціалізується спортсмен. У спортивній практиці це спеціалізовані сприйняття називають "почуттями".
У психології спорту виділяють загальні ознаки, характерні для всіх спеціалізованих сприйнять. До них відносяться наступні:
1) спеціалізація розпізнавальної функції одного або сукупності аналізаторів;
2) обумовленість сприйняття особливостями середовища, у якій діє спортсмен, або особливостями предметів, з якими (на які) виконуються рухові дії;
3) обумовленість просторовим розташуванням супротивників і партнерів;
4) лабільність (нестійкість), яка вимагає постійного виконання вправи;
5) високий рівень розвитку почуття, що з'являється в результаті високого рівня тренованості.
Спеціалізовані сприйняття численні і недостатньо вивчені, тому обмежимося згадуванням лише частини спеціалізованих "почуттів", що зустрічаються в спортивній практиці [16]."Почуття води". Складне і тонке сприйняття опору води. Властиве плавцям, які називають його ще і як "почуття опори".
Основою цього почуття служить взаємозв'язок функції двох аналізаторів: рухового (відчуття напрямку, амплітуди, зусиль при виконанні гребків) і шкірного (відчуття температури, тиски і дотики води).
"Почуття м'яча". Виникає й удосконалюється в представників усіх спортивних ігор з м'ячем. У кожному окремому виді спорту має свою специфіку."Почуття планки". Воно властиве стрибунам у висоту з розбігу і із жердиною. Засноване на діяльності рухового і зорового аналізаторів, на відчуттях положення і руху тіла в повітрі, зоровому сприйнятті стійок, планки (це дуже важливо) за мить до перельоту через неї. Почуття планки дає спортсменові можливість угадати рухи, що знадобляться йому вже в перельоті і при приземленні.
2.3 Роль уяви у керуванні рухамиОсоблива роль належить уяві про рухові дії.Навчання техніці фізичних вправ у фізичному вихованні і спорті завжди починається зі створення уявлення про досліджувану дію. Це необхідно для того, щоб сформувати у свідомості учня образ реальної дії, що повинен служити еталоном при практичному виконанні рухів, за допомогою якого спортсмен здійснює контроль і керування у своїй діяльності. Будь-яка рухова дія або фізична вправа кожна людина виконує тільки так, як він його собі представляє. Уява служить програмою для реалізації рухових дій.Наявний у пам'яті людини еталон (ідеальний образ) дії є тим необхідним елементом діяльності, що певних умов варто відтворити з максимальною точністю. У цьому полягає програмуюча функція уяви.Перед виконанням рухової дії уява про рух за допомогою механізмів ідеомоторних реакцій (регулювання функцій) дозволяє організму підготуватися до майбутньої діяльності. Так сполучаться програмуюча і регулююча функції [16].У процесі виконання дії по каналах зворотного зв'язку в кору великих півкуль головного мозку надходить інформація про зовнішні умови діяльності і про саму дію. Ця інформація порівнюється з програмою рухів (уявленням), і якщо вона відповідає йому, - діяльність продовжується. Якщо виникають які-небудь неузгодженості, то в діяльність вносяться необхідні корективи. У даному випадку ведуча роль належить регулюючій функції уяви.Регулююча функція виявляється і після закінчення дії. Згадування про відчуття, які виникли в ході виконання рухів, дозволяють людині, аналізуючи свою діяльність, розуміти причини помилок. Така розумова робота полягає в переробці наявної інформації в уявленнях про ідеальний образ і реально виконані дії.Уявлення про рухові дії виконують ще одну функцію, що успішно використовується в спортивній практиці. Ця функція - тренувальна. Відомо, що, уявляючи собі рух, можна вправлятися, удосконалюючи техніку будь-яких рухових дій. На практиці ця функція називається ідеомоторним тренуванням. Вона характеризується тим, що спортсмен оживляє систему механізмів довільних рухів, унаслідок чого виникають мікрореакції нервово-м'язової, вегетативної й іншої функціональної систем організму. Ці реакції ідентичні реальними, які виникають при практичному виконанні рухів. У результаті здійснення ідеомоторного тренування (багаторазового уявного повторення) відбувається закріплення структури механізмів довільної дії.Важливо відзначити, що ідеомоторне тренування має свої принципи, які дозволяють підвищувати ефективність функції:- чим яскравіше й чіткіше уявлення, тим яскравіше виражений тренувальний ефект;- ефект зростає, якщо уявлення супроводжується "уявним проговорюванням" процесу виконання дії;- ефект стане особливо яскравим, якщо спортсмен опанував просторовими ознаками рухів;- тренувальний ефект, може бути негативним, якщо уявлення помилкове.
2.4 Реакція в спортіРеакція - це усвідомлювана відповідна дія на визначений сигнал.
Усі різновиди реакції мають ту саму структуру: сприйняття сигналу (попередній період); усвідомлення сигналу (основний період, латентний); відповідна дія (виконавчий період).
Типовий приклад реакції - старт у спорті. Наприклад, плавець, що приготувався до старту, по команді "Увага!" приймає вихідне положення. З цього моменту до стартового пострілу проходить попередній період реакції. Від пострілу до початку руху спортсмена - основний латентний період реакції. Від початку стартових рухів до відриву від стартової тумбочки - виконавчий. Реакції, як правило, дуже швидкоплинні. Вони тривають тисячні частки секунд. Але за цей час система периферичних і центрально-мозкових нервових процесів виконує функції сприйняття сигналу, його усвідомлення, посилки по еферентних шляхах імпульсів до м'язів, що забезпечують виконання відповідних дій [8].
У психології спорту розрізняють прості і складні реакції.
Прості реакції характеризуються одним сигналом і однією, заздалегідь відомою, відповідною дією. Складні реакції визначаються двома і більш сигналами, однією або декількома відповідними діями.У простих реакціях виділяють три типи: сенсорний, моторний і нейтральний. Тип реакції залежить від спрямованості уваги спортсмена. Наприклад, якщо спортсмен на старті, очікує команду до початку виконання дій (на старті), то в нього з'являється сенсорний тип реакції. Якщо ж спортсмен зосередився на майбутніх рухах, то ця реакція в нього моторного типу. При нейтральному типі реакції в спортсмена немає акцентування уваги.
Складні реакції типові для усіх видів спорту, де є протиборство суперників (бокс, фехтування, види боротьби, спортивні ігри).
Представники цих видів спорту, як правило, володіють значним арсеналом прийомів нападу, захисту, обманних дій, але усі не знають заздалегідь, як поводитися в даний момент, який застосувати прийом, тому їх реакції носять вибірковий характер. Такі реакції теж відрізняються швидкістю, але в них більш тривалий, у порівнянні з простими реакціями, латентний період, що виникає в результаті великої кількості інформації, яка надходить у головний мозок і потребує переробки.
Реакції - це один із проявів фізичної якості швидкості.
Швидкість реакції в спорті має величезне значення. Часто результат спортивної боротьби залежить від того, наскільки вчасно і раціонально реагує спортсмен на зміни в змагальній ситуації або наскільки вчасно він виконує стартову дію. Швидкість реакцій піддається удосконалюванню за допомогою спеціальних вправ.
2.5 Психологічна напруга і перенапруга в тренувальному процесіОдин з найважливіших факторів, що забезпечують результативність тренувального процесу, - рівень психічної напруги [6].Робота, вироблена спортсменом у ході тренувальних занять, вимагає енергетичного забезпечення і збереження сталості внутрішнього середовища організму. У цьому зв'язку, а також для досягнення успіху в спортивній діяльності спортсменові необхідно приводити в активний рух механізми, що регулюють стан організму спортсмена, що забезпечують внутрішні умови здійснення певних дій. Регуляція діяльності людини завжди протікає комплексно. Її основу складають емоційно-вольова сфера людини, вегетативні механізми і принцип домінанти в керуванні діяльністю.Переходячи до більш детального розгляду даного питання, необхідно згадати слова І.П.Павлова, який писав, що „людина є система, яка існує по своєму найвищому саморегулюванню".Дійсно, людський організм є досить довершеним у плані самоконтролю і саморегуляції.Механізми домінанти, тимчасово пануючого вогнища порушення, дозволяють нам в умовах, коли надходить маса різноманітних подразників і сигналів, відібрати з них тільки ті, які мають значення для виконуваної діяльності. Позитивна роль домінанти в керуванні діяльністю спортсмена полягає в тому, що властивість її підкріплюватися сторонніми подразниками і гальмувати інші вогнища порушення забезпечує досягнення мети навіть у несприятливих умовах. Однак у ряді випадків інертність домінанти заважає спортсменові швидко й адекватно пристосуватися до ситуації, що змінилася, змінити план ведення двобою, змінити уявлення про методику тренування і т.д.Природа передбачила й інший механізм подолання перешкод - виникнення емоцій. Ця роль емоцій була зрозуміла із самого початку їх вивчення. Емоція виникає лише тоді, коли здійснення інстинктивних дій, звичних або довільних форм поведінки наштовхується на перешкоду. У спорті емоційна регуляція діяльності виявляється при великому бажанні досягти високого результату, при сильних переживаннях. Часто емоції розкривають додаткові ресурси, автоматично, неусвідомлено для спортсмена. Таким чином, розкриваються і реалізуються в діяльності резервні можливості організму. Позитивне значення емоційної регуляції полягає в гіперкомпенсаторній мобілізації енергетичних ресурсів, хоча ця перевага має і слабкі сторони: така регуляція неощадлива, марнотратна, завжди містить небезпека ухилу від головної мети.Вольова регуляція компенсує слабкі місця емоційної, перешкоджає її генералізації, сприяючи утриманню початкової мети [7].Вольова регуляція - це фактори свідомої напруги фізичних і духовних сил, спрямованих на підвищення результатів будь-якої діяльності. В основі вольової регуляції лежить не тільки бажання, але і глибоке розуміння необхідності перебороти самого себе заради досягнення мети. Але і вольова регуляція має свої недоліки: значне обмеження часу для пошуку рішення, що ускладнює рішення нових задач, обмежує творчість через програмування діяльності.Оптимальне сполучення всіх компонентів регуляції, необхідне для здійснення успішної діяльності, можливо тільки в результаті становлення особистості спортсмена, значного розвитку його фізичних якостей, закріплення й удосконалювання рухових навичок і повної адекватності вегетативних реакцій організму. Природно, процеси регуляції приводять спортсмена в стан психічної напруги, які, будучи адекватними зовнішніми і внутрішніми умовами виконання діяльності, можуть мати різний рівень прояву. Відомо, що психічна напруга впливає на результати діяльності людини як позитивно, так і негативно. У спорті багато прикладів, коли психічна напруга була причиною або зниження працездатності і розладу сну спортсмена, або росту його спортивної майстерності, що забезпечило успіх його виступу на змаганнях. Напруга в тренуванні пов'язана з процесом діяльності, з необхідністю виконувати усе більш зростаюче фізичне навантаження. Психічна напруга в умовах змагань доповнюється напругою, обумовлена метою досягти певного результату, тому психічна напруга в тренуванні називають процесуальною, а в змаганні - результативною.Висока і тривала напруга може вплинути на спортсмена. В умовах сучасного тренування застосовуються такі високі фізичні навантаження, що нерідко спортсмен відчуває стан підвищеної психічної напруги. Сама по собі психічна напруга в спорті - фактор позитивний, що відбиває активацію усіх функцій і систем організму й забезпечує високу продуктивність діяльності. Але варто врахувати, що при несприятливих факторах (високій і тривалій напрузі, страху перед навантаженням, поганими взаєминами, недостатній мотивації, непевності в собі і т.п.) психічна напруга може викликати дисгармонію функцій, надлишкову і невиправдану витрату енергії. Слабкий ступінь психічної напруги не залишає наслідків і зникає через кілька днів [4].Сильна і тривала перенапруга може мати негативні наслідки навіть через тижні і місяці. Негативні наслідки звичайно виявляються в несприятливому відношенні до оточуючих й у своєрідних поведінкових актах.
У психології виділяють три стадії психічної перенапруги, що мають загальні і специфічні для кожної з них ознаки.
Загальні ознаки: швидка стомлюваність, зниження працездатності, розлад сну, відсутність почуття свіжості і бадьорості після сну, епізодичні головні болі.
Специфічні ознаки:
Нервозність - примхливість, нестійкість настрою, внутрішня дратівливість, виникнення неприємних відчуттів (в основному м'язові). Спочатку ці ознаки виявляються нечасто і виражені неяскраво.
Примхливість: спортсмен залишається дисциплінованим, організованим, як звичайно, якісно виконує завдання тренера, але періодично виражає невдоволення спілкуванням, завданням, умовами і т.д. Це виявляється в міміці, жестах, мові. Таку реакцію можна розглядати як своєрідну адаптацію до зростаючих нервово-психічних напруг. Але залишати їх без уваги не можна.
Нестійкість настрою: виявляється у швидкій зміні і неадекватності реакції. Незначний успіх викликає бурхливу радість, що може швидко змінитися невдоволенням усім, що оточує.
Внутрішня дратівливість: найчастіше виражається в міміці і пантоміміці, у поведінкових актах не виявляється.
Неприємні відчуття: у певній мері є виправданням спортсмена в тих випадках, коли він відмовляється виконувати які-небудь завдання або невдало виступає в змаганнях. Такі настрої необхідно м'яко, але неухильно припиняти. Скарги найчастіше бувають на хворобливі відчуття, але вони, як правило, швидко проходять.
Міцна стенічність - наростаюча, нестримувана дратівливість, емоційна нестійкість, підвищена збудливість, занепокоєння, напружене чекання неприємностей.
Наростаюча, нестримувана дратівливість виражається в тому, що спортсмен утрачає самовладання, направляючи свій гнів на товаришів, тренера, зовсім випадкових людей; якийсь час він ще намагається пояснити причини гніву, потім утрачає самокритичність, усе рідше просить вибачення за свої дії; стає нетерпимим до недоліків оточуючих людей [3].
Емоційна нестійкість, тобто нестійкість настрою, приводить до різких коливань працездатності.
Внутрішнє занепокоєння, тобто напружене чекання неприємностей, яке виражається в тому, що спортсмен сприймає як відхилення від норми те, що раніш здавалося йому природним, саме собою зрозумілим.
Астенічність - загальний депресивний настрій, тривожність, непевність у своїх силах, висока ранимість, сенситивність.
Загальний депресивний фон настрою - це пригніченість, загальмованість, відсутність бадьорості, що знижують мотивацію діяльності.
Тривожність - це порушення внутрішнього психічного комфорту, занепокоєння або страх у ситуаціях, раніше байдужних для спортсмена.
Непевність у своїх силах виникає в спортсмена унаслідок виникнення думки про невідповідність своїх можливостей досягненню поставленої мети. У крайніх випадках приводить його до відмови від досягнення мети і виходу зі спорту.
Висока ранимість, сенситивність - властивості психіки, які приводять до того, що спортсмен дуже болісно реагує на найменшу недружелюбність у взаєминах, на зміна режиму тренувальних занять або задач змагань.
Знаючи ознаки психічної перенапруги, тренер може вносити корективи в тренувальний процес спортсмена згідно з динамікою його психічного стану.
2.6 Передзмагальні психічні станиЦентральне місце в психології змагальної діяльності спортсмена займає дослідження таких психічних станів, як психічна напруга, емоційне порушення, стрес, передстартове хвилювання. Ці стани характеризуються як передробочі у випадках значимої діяльності з невизначеним результатом.В основі психічної напруги лежить взаємодія двох видів регуляції в діяльності спортсмена: емоційній і вольовій. Перший породжує переживання, другий - вольове зусилля. Часто переживання спортсмена, що виникають перед змаганням, досить успішно стимулюють його, зводячи до мінімуму вольові зусилля. У той же час будь-яке вольове зусилля має у своїй основі емоційний початок. Як відомо, ці поняття глибоко взаємозалежні. Передзмагальна емоційна напруга регулюється цілеспрямованим вольовим зусиллям. Емоції викликають енергетичний викид, а воля визначає економічність використання цієї енергії. Історія спорту знає чимало прикладів, коли рекордні досягнення ставали результатом емоцій, керованих волею [3]. Розглянемо схему динаміки передзмагальних психічних станів спортсмена в період, що передує старту, і в момент старту. У повсякденному житті, при відсутності екстремальних ситуацій, рівень психічної напруги знаходиться в межах норми. За кілька днів до старту рівень напруги зберігається близьким до норми. Якщо він залишається таким до старту, то спортсмен знаходиться в стані стартової байдужності.У цьому випадку можна говорити впевнено, що цей спортсмен на змаганнях продемонструє досягнутий рівень підготовленості, але його резервні можливості не реалізуються.Звичайно з наближенням змагання напруга зростає. Спортсмени, нестійкі емоційно, відчувають його за тиждень і більше, емоційно стійкі - найчастіше тільки в день старту.Найбільш сприятливим випадком вважається той, коли оптимальний рівень напруги співпадає з часом старту. Стан, який виникає в таких випадках називають станом бойової готовності
. Тоді на змаганнях спортсмен максимально реалізує свою підготовку при значному піднесенні, використовуючи всі резервні рухові, вольові та інтелектуальні можливості.Оптимальний рівень психічної напруги може не збігтися з часом старту. Однак зберегти оптимальний рівень готовності до діяльності тривалий час практично неможливо. У цих випадках психічна напруга підсилюється, переходячи в напруженість, так що в результаті спортсмен виявляється в стані стартової лихоманки [3].У цьому стані його нервова система знаходиться на грані можливостей витримати концентроване порушення. Деякі спортсмени здатні тривалий час знаходитися в цьому стані без впливу на спортивний результат. Але є й інші, які швидко виявляють у поведінці елементи гальмування. Однак, як це вже доведено наукою, у будь-якому випадку стан стартової лихоманки знижує надійність спортсмена й імовірність досягнення ним високого результату, хоча і не обов'язково результат повинен бути низьким. Існують окремі випадки, коли спортсмен, знаходячись у стані стартової лихоманки, показує дуже високий результат. Але визначається це особливостями безпосередньої підготовки до виконання дії.Прикладом може служити виступ спортсменів на змаганнях зі стрибків у довжину: стрибун показує низький для себе результат у п'ятьох спробах або робить безліч заступів, а в шостий раз виконує рекордний стрибок.Найгірший вид передстартового стану виникає, коли рівень психічної напруги різко падає, - це стан стартової апатії. Цей період звичайно короткий за часом. Як правило, апатія виникає в результаті переходу від максимальної психічної напруги до стану нерухомості (ступор) і є наслідком гострої перенапруги в перед змагальній ситуації.Стартова апатія - це зниження мотивації діяльності, вольової активності і почуття відповідальності. Вона не дозволяє спортсмену реалізувати навіть досягнутий рівень підготовки.
ВИСНОВКИМотиви діяльності у фізичному вихованні і спорті, як і в будь-якому іншому виді діяльності, формуються в процесі розвитку, що створює особистість людини, у зв'язку з накопиченням знань, умінь і навичок при заняттях фізичною культурою або спортом.
Для організації психологічного аналізу спортивної діяльності прийнято групувати усі види спорту і змагальні вправ. Пропонуючи свою систематику, Т.Т.Джамгаров використовував незалежні від виду спорту положення, що виражають характер взаємодії спортсменів у процесі змагальної діяльності, при цьому головною метою було розглянути взаємодії, регламентовані відповідними правилами змагань. Існує дві основні форми взаємодії: 1) стосовно супротивника - протиборство; 2) стосовно партнерів - взаємодія.
Спеціалізовані сприйняття виникають у конкретних умовах спортивної діяльності, що викликає в спортсмена виникнення і розвиток глибокий специфічних відчуттів, пов'язаних зі спеціалізацією. Специфіка таких сприйняттів, головним чином, визначається особливостями виду спорту, у якому спеціалізується спортсмен.
Усі різновиди реакції мають ту саму структуру: сприйняття сигналу (попередній період); усвідомлення сигналу (основний період, латентний); відповідна дія (виконавчий період). Типовий приклад реакції - старт у спорті.
Один з найважливіших факторів, що забезпечують результативність тренувального процесу, - рівень психічної напруги. Висока і тривала напруга може вплинути на спортсмена. Сама по собі психічна напруга в спорті - фактор позитивний. Але варто врахувати, що при несприятливих факторах психічна напруга може викликати дисгармонію функцій, надлишкову і невиправдану витрату енергії.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ1. Генов Ф. Психологические особенности мобилизационной готовности спортсмена. -- М., 1971.2. Гогунов Е.Н. Методические рекомендации по организации подготовки стрелков из лука к преодолению экстремальных ситуаций соревновательного характера. - М.; Тольятти, 1998.3. Гогунов Е.Н., Мартьянов Б.И. Психология физического воспитания. - М.: Аздат. центр "Академия", 2000. - 288 с.4. Горбунов Г Д. Психопедагогика спорта. - М., 1986.5. Иванов В.В. Комплексный контроль в подготовке спортсменов. -- М., 1987.6. Ильин Е.П. Психофизиология физического воспитания. -- М., 1980.7. Ильин Е.П. Психология физического воспитания. -- М., 1987.8. Кретти Дж. Психология в современном спорте. -- М., 1978.9. Левонтин Р. Человеческая индивидуальность: наследственность и среда / Пер. с англ. -- М., 1993.10. Майнберг Э. Основные проблемы педагогики спорта / Пер. с нем. -М., 1995.11. Мерлин В.С. Психология индивидуальности. -- М.; Воронеж, 1996.12. Найдиффер Р.М. Психология соревнующегося спортсмена. - М., 1979.13. Озолин Н.Г. Современная система спортивной тренировки. - М., 1970.14. Платонов В.Н. Подготовка квалифицированных спортсменов. - М., 1986.15. Психология: Учеб. для ИФК / Под ред. В.М. Мельникова. - М., 1987.16. Психология физического воспитания и спорта / Под общ. ред. Т.Т.Джамгарова и А. Ц. Пуни. - М., 1979.17. Пуни А.Ц. Психологическая подготовка к соревнованиям в спорте. - М., 1969.18. Родионов А.В. Влияние психологических факторов на спортивный результат. -- М., 1983.19. Спортивная физиология: Учеб. для ин-тов физ. культуры / Под ред. Я.М.Коца. - М., 1986.20. Сурков Е.Н. Психомоторика спортсмена. - М., 1984.21. Харре Д. Учение о тренировке / Пер. с нем. - М., 1971.