Типологія підліткових субкультур та іх вплив на соціальне виховання

Размещено на http://www.allbest.ru/

3

Размещено на http://www.allbest.ru/

КУРСОВА РОБОТА

на тему: ТИПОЛОГІЯ ПІДЛІТКОВИХ СУБКУЛЬТУР

ТА ІХ ВПЛИВ НА СОЦІАЛЬНЕ ВИХОВАННЯ

Дніпропетровськ 2009

Зміст

Вступ

Розділ 1. Сутність, структура та функції молодіжних субкультур

1.1 Дитяча й підліткова субкультура як фактор соціального виховання

1.2 Виникнення молодіжної субкультури в СРСР

1.3 Причини „відходу” молоді до субкультур

Розділ 2. Типологія й структура сучасної молодіжної субкультури

2.1 Поняття молодіжних субкультур

2.2 Типи субкультур

2.3 Специфічні риси молодіжної субкультури

Розділ 3. Вплив субкультури на соціальне виховання особистості

3.1 Основні підходи до дослідження проблеми молодіжної субкультури

3.2 Соціалізація підлітка

3.3 Дослідження впливу субкультури на соціальне виховання підлітків

Висновок

Перелік літератури

Додаток

Вступ

„В английском парламенте один оратор устроил остальным членам парламента своеобразную остроумную ловушку. Обсуждался вопрос о молодежи. Оратор огласил с трибуны четыре высказывания разных людей о молодежи. Вот они, эти высказывания:

1. Наша молодежь любит роскошь, она дурне воспитана, она насмехается над начальством и нисколько не уважает стариков. Наши нынешние дети стали тиранами, они не встают, когда в комнату входит пожилой человек, перечат своим родителям. Попросту говоря, они очень плохие.

2. Я утратил всякие надежды относительно будущего нашей страны, если сегодняшняя молодежь завтра возьмет в свои руки бразды правления, ибо эта молодежь невыносима, невыдержана, просто ужасна.

3. Наш мир достиг критической стадии. Дети больше не слушаются своих родителей. Видимо, конец мира уже не очень далек.

4. Эта молодежь растленна до глубины души. Молодые люди злокозненны и нерадивы. Они никогда не будут походить на молодежь былых времен. Молодое поколение сегодняшнего дня не сумеет сохранить нашу культуру.

Все эти изречения о молодежи, о грозящей гибели культуры, о безнадежном будущем были встречены в парламенте аплодисментами. Тогда оратор раскрыл карты. Оказывается, первое изречение принадлежит Сократу (470- 399 год до нашей эры), второе - Гесиоду (720 год до нашей эры), третье - египетскому жрецу (2000 лет до нашей эры), а четвертое найдено в глиняном горшке в развалинах Вавилона, а возраст горшка - 3000 лет.

Получилось в парламенте очень эффектно и даже смешно. Однако все эти культуры и правда погибли. И горшок найден, увы, среди развалин Вавилона, а не в процветающем городе. ”[18, стор. 179]

Як ми бачимо, до молоді завжди прискіпливо ставилися, вважали, що кожне нове покоління гірше за попереднє. В даній праці ми розглянемо стан молодіжною культури у наш час та розкриємо сутність такого феномену, як молодіжні неформальні угрупування.

Предмет даної праці - феномен молодіжних неформальних груп.

Об'єкт - їх вплив на соціалізацію підлітків.

Проблема молодіжних субкультур є дуже актуальною тому що:

По-перше, юнацькі субкультури стали досить істотним факторами соціалізації міських школярів. Дані соцопитувань підтверджують, що значна частина учнів старших класів ідентифікує себе з тією чи іншою субкультурою. Деякі неофіційні юнацькі культур приховують у собі соціальні небезпеки, бо одні субкультури транслюють ідеї екстремізму, расової і національної дискримінації, інші - проповідують кримінальний спосіб життя, треті - пропагують вживання психоактивних речовин і т.д.

По-друге, вивчення субкультур - відносно новий напрямок у вітчизняних гуманітарних науках, але він активно розвивається. Вивчаються як соціально-філософські, соціологічні, соціально-психологічні аспекти даного феномену, так і окремі різновиди субкультур, процеси їх становлення, взаємодія з соціальними інститутами і т.д.

Будуть проаналізовані проблеми соціального виховання підлітків, розкриті психологічні особливості вікової субкультури. На основі вивченого матеріалу можна буде виявити ступінь впливу соціальної групи і суспільства на розвиток підлітка як окремої особистості і визначити можливість запобігання і виправлення негативних наслідків такого впливу.

Проблемами соціального виховання дітей займалася знаменитий американський антрополог Маргарет Мід. За результатами своєї першої експедиції в 1925 - 1926гг. на о.Тау М. Мід опублікувала матеріал, який став науковою сенсацією, - про відсутність у архаїчної культури специфічних конфліктів підліткового віку, з чого випливало, що проблеми молоді в «цивілізованому» світі мають чисто соціальні джерела. [23]

Д.Б. Ельконіну належить багато наукових статей, присвячених проблемам соціалізації, її периодизации, психічного розвитку дітей різних вікових груп, психології ігрової та навчальної діяльності, психодіагностики, але самим великим внеском у розвиток не тільки вітчизняної, але й світової педагогіки було розробка і впровадження нової системи навчання, так званого «розвивального навчання». [24]

У працях Макаренка розроблені найважливіші питання сімейного виховання, в тому числі структури сім'ї, її культури, методів виховання в родині. Макаренко стверджував, що виховати дитину правильно легше, ніж потім його перевиховувати. Родина як колектив, поведінка батьків, у кінцевому рахунку, визначають успіх виховання дітей. [11]

Отже, почнемо по порядку.

РОЗДІЛ 1. СУТНІСТЬ, СТРУКТУРА І ФУНКЦІЇ МОЛОДІЖНИХ СУБКУЛЬТУР

1.1 Дитяча и підліткова субкультури як фактор соціального виховання

Новонароджений вступає в світ як біологічний організм, і його основною турботою є власний фізичний комфорт. У ході развитку дитина, індивід перетворюється на людську особистість, цей процес називається соціалізацією. Соціалізація - це процес, опосередковано яким індивідом засвоюються норми групи, формується власне „Я”, унікальність даного індивіда як особистості.

Чарльз Кулі відводить вирішальну роль в соціалізації індивіда первинним групам - сім'ї, друзям. Безпосередні і тісні контакти дитини з членами таких груп викликають своєрідні психічні реакції в його свідомості. Особливе значення Кулі віддає думкам і представленням осіб, оточуючих дитину. Під їх впливом у індивіда развивається так зване “дзеркальне Я”. Завдяки цьому у нього формується самооцінка, він привчається свідомо виділяти себе поміж оточуючих його людей, вироблюючи почуття гордості, поваги або приниження за власне Я. З часом суб'єктивне Я стає більш стійким, сталим, під впливом вимог оточуючих у індивіда виробляється почуття самоконтролю, він у більшій мірі засвоює нормы і ціності соціальної групи.[6]

Джордж Мід приділяв найбільшу увагу символам і жестам у процесі взаємодії. Він вважав, що необхідною стороною взаєморозуміння і узгодженої соціальної взаємодії є здатність, яка формується ще в дитинстві - приміняти на себе ролі інших людей. Головне місце у формуванні цієї здібності належить дитячим іграм. Вже сам вступ до колективної спонукає дитину приймати на себе певну роль, потім по мірі накопичення досвіду і дорослішання він навчається приймати на себе ролі кількох осіб, що беруть участь у грі. Завдяки цьому розвивається його розум і самосвідомість, дитина засвоює норми і цінності групи, її вимоги і установки по відношенню до нього. Критерієм формування зрілого Я слугує здібність індивіда приймати на себе роль “узагальненого іншого”, під котрим Мід розуміє деякий узагальнений образ колективних вимог і установок по відношенню до даного індивіда.[5]

Сім'я і інші первинні групи грають найважливішу роль у період ранньої соціалізації дитини. По мірі його дорослішання розширюється коло його спілкування, все більшу роль починають грати різні організації і установи, особливо системи освіти, засобів масової інформації. Ці посередники між людиною і суспільством називаються інститутами і агентами соціалізації.

Агенти соціалізації - це конкретні люди, відповідальні за навчання культурним нормам і засвоєння соціальних ролей. Інститути соціалізації - це установи, які впливають на процес соціалізації і направлять його.

Оскільки соціалізація ділиться на первинну і вторинну, так само діляться і агентм й інститути. До агентів та інститутів первинної соціалізації відноситься найближче оточення людини, що виявляє найбільш сильний і істотний вплив на формування його особистості - це родина, друзі, вчителі. Агенти вторинної соціалізації - це представники адміністрації учбового закладу, придприємства, армії, міліції, церкви, держави, співпрацівники ЗМІ. З ними підліток рідше контактує, ці контакти менш тривалі, їх вплив, як правило, менш глибокие, ніж у первинних агентів.[9]

Серед агентів первинної соціалізації не всі грають однакову роль. Для підлітка батьки знаходяться в переважаючій позиції, а однолітки рівні йому. Друзі можут вибачити підлітку те, чого не вибачають батьки: помилки, порушення моральних заборон і соціальних норм и т.д. Можна сказати, що батьки і друзі виявляють протилежний вплив, що зводить на нівець взаємні зусилля.

І все ж, найголовнішим інститутом є сімья. Існує декілька відносно автономних психологічних механизмів, за допомогою яких батьки впливають на своїх дітей.

По-перше, підкріплення: заохочуючи поведінку, яку дорослі вважають правильною, і караючи за порушення встановлених правил, батьки впроваджують у свідомість дитини певну системи норм, дотримання яких з часом стає для дитини звичкою та внутрішньою потребою.

По-друге, ідентифікація: дитина наслідує батьків, орієнтується на їх приклад, намагається стати такими як вони.

По-третє, розуміння: знаючи внутрішній світ дитини і чуйно відкликаючись на його проблеми, батьки тим самим формують його самосвідомість і комунікативні здібності.

Так само важлива емоційна атмосфера в родині. Эмоційний тон відносин між батьками і дітьми психологи представляють у вигляді шкали, на одному полюсі якої стоять максимально близкі, теплі, доброзичливі стосунки (батьківська любов), а на іншому - далекі, холодні и ворожі. У першому випадку основними засобами виховання є увага і заохочення, в другому - суворість і покарання. Безліч досліджень доводять переваги першого підходу. Дитина, позбавлена сильних і недвозначних доказів батьківської любові, має менше шансів на високу самоповагу, теплі і дружні стосунки з іншими людьми і позитивний образ „Я”. [19]

Група однолітків значно впливає на соціалізацію дитини. “Потреба у спілкуванні з однолітками, яких не можуть замінити батьки, виникає у дитини вже в 4 - 5 лет (за деякими даними - навіть раніше) і з віком неухильно усилюється”[7]. Особливо значущою група однолітків стає у підлітковому віці, тому що вона допомагає вирішити багато психологічних проблемы, пов'язаних з труднощами перехідного віку. Група однолітків стає для підлітка своєрідною школою життєвого досвіду, який не можуть забезпечити родина або навчальні заклади. В першу чергу, вона дає досвід “горизонтального” спілкування, тобто спілкування з рівними, досід спільної діяльності і засвоєння нових ролей, пов'язаних з цією діяльністю.

А зараз поговоримо про поняття “підліток”.

Які хронологічні рамки даного об'екту? Питання вікової стратифікації - предмет суперечок багатьох поколінь і напрямків дослідників. Візьмемо, наприклад, визначення В. Даля: “юноша (рос.) - малый, молодчик, парень, паренек, человек на возрасте, от 15 до 20 лет и более, в поре возмужалости. Подросток (підліток) - дитя на подросте.” [20]

В англійскій мові для визначення підлітка існує слово, що найбільш точно відображає дане поняття: Teenager.

Teen - це суффікс чисельників від 13 до 19, Age - в перекладі означає вік. Тобто, у буквальному перекладі teenager - людина віком 13 - 19 років.

1.2 Виникнення молодіжної субкультури в СРСР

Світ зіткнувся з проблемою молодіжних субкультур у 60-і роки ХХ століття. В СРСР до 80-х років це питання ні підіймалося, тому що в силу склавшихся наукових парадигм субкультури вважалися соціальною патологією. Єдиним дозволеним молодіжним об'єднанням був комсомол, однак у 70-е роки почали з'являтися різноманітні неформальні угрупування, які були вимушені знаходитися в „андеґраунді”. І тільки з початком перебудову і процессів гласності вони змогли заявити про себе у повний голос.

Їх поява в кінці 70-х на початку 80-х років був свого роду протест частини молоді проти формалізму в громадських організаціях, незадовільну організацію дозвілля, однак цей процес прийняв перекручені, найчастіше соціально небезпечні форми.

Велика частина таких угруповань формувалася навколо різних музичних смаків і стилів (металісти, роллінги, брейкери, бітломани і т.п.); в деяких ціннісні орієнтації мали деякі політичний та ідеологічний відтінок (ностальгісти, пацифісти, зелені). Виділялися групи аполітична характеру (хіпі, панки, люди системи) і, так звані, «Мітьки», що виділялися самоіронією і гротескно підкресленим стилем «a la Русь». Формувалися угруповання, що сповідали «культ м'язів» і фізичної сили (качки) і кріміногені групи, що об'єднувалися на базі агресивності, жорсткої організованості та протиправної діяльності (гопники, любери і т.п.), більшість з яких надихалися гаслами боротьби зі «злом» в особі хіпі, панків і т.п. рухів.

Однак всі ці групи не формувалися природно, а лише були копіями західних субкультур, і більше нагадувала не копії, а карикатури. Формування субкультур практично завершилося в 1992-1994 гг., Утворивши певну систему, що складається з тих, що спеціалізуються на певному виді дозвілля, творчого самовираження і соціальної маніфестації угруповань, хоча, звичайно, в цій системі і сьогодні йдуть процеси зміни.

1.3 Причини „відходу” молоді до субкультур

Чому ж молодіжні субкультури отримали таке поширення?

По-перше, у субкультурній спільноті підліток отримує можливість належати до обраній групі однолітків, що є для нього референтною, виникає об'єднуюче почуття «ми», що підвищує рівень психологічної значущості кожного.

По-друге, субкультура дозволяє молодій людині краще відчути і проявити самостійність свого «я».

По-третє, вона допомагає підлітку звільнитися від переживань, викликаних конфліктом з світом дорослих, з пануючої в суспільстві культурою. [1]

Період активної ціннісно-творчої діяльності стикається у молодої людини з обмеженим характером практичної, творчої діяльності, неповним включенням молодої людини в систему суспільних відносин. Звідси в поведінці молоді поєднання суперечливих рис - прагнення до ідентифікації та відокремлення, конформізм і негативізм, наслідування і заперечення загальноприйнятих норм, прагнення до спілкування і уникнення спільноти, відчуженість від зовнішнього світу.

Нестійкість і суперечливість молодіжної свідомості впливають на багато які форми поведінки і діяльності особистості. Така характеристика молодіжної свідомості визначається низкою об'єктивних обставин.

По-перше, в сучасних умовах ускладнився і подовжився сам процес соціалізації, та іншими стали критерії її соціальної зрілості. Вони визначаються не тільки її вступом у самостійне трудове життя, але й завершенням освіти, набуттям професії, реальними політичними і громадянськими правами, матеріальною незалежністю від старших. Дія даних факторів не одночасна і не однозначна в різних соціальних групах, тому засвоєння молодою людиною системи соціальних ролей дорослих виявляється суперечливим. Він може бути відповідальним і серйозним в одній сфері і відчувати і вести себе як підліток в іншій.

По-друге, становлення соціальної зрілості молоді відбувається під впливом багатьох відносно самостійних чинників - сім'ї, школи, трудового колективу, засобів масової інформації, молодіжних організацій та стихійних груп. [10]

В якості причин "відходу в андеграунд", молодь називає:

1) Виклик суспільству, протест.

2) Виклик родині, нерозуміння в родині.

3) Небажання бути як усі.

4) Бажання утвердитися в новому середовищі.

5) Звернути на себе увагу.

6) Не розвинена сфера організації дозвілля для молоді в країні.

7) Копіювання західних структур, течій, культури.

8) Релігійні ідейні переконання.

9) Данина моді.

10) Відсутність мети у житті.

11) Вплив кримінальних структур, хуліганство.

12) Вікові захоплення.

Розділ 2. ТИПОЛОГІЯ І СТРУКТУРА СУЧАСНОЇ МОЛОДІЖНОЇ СУБКУЛЬТУРИ

2.1 Поняття молодіжних субкультур

Під культурою розуміються переконання, цінності, які є спільними для певної групи людей, які служать для упорядкування досвіду і регулювання поведінки членів цієї групи. Відтворення і передача культури наступним поколінням лежать в основі процесу соціалізації.

Система норм і цінностей, що відрізняють групу від більшості товариств, називається субкультурою. Вона формується за такими ознаками: вік, етнічне походження, релігія, соціальна група, місце проживання і т.д. Цінності субкультури не означають відмови від національної культури, прийнятої більшістю, вони виявляють лише деякі відхилення від неї. Однак більшість людей не схвалюють субкультури і відноситься до них з недовірою.

Молодіжні субкультури - феномен міської культури західного типу. Основний фактор, що привертає молодь в субкультури - прагнення придбати зовнішні, формальні характеристики, що дозволяють виділятися із загальної знеособленого маси населення мегаполісу. В основному представники молодіжних субкультур об'єднуються за зовнішнім характеристикам - одяг, зачіски, музика, місця спілкування і т.д. Іноді група активно виробляє норми або цінності, які явно суперечать пануючій культурі, її змісту та форм. На основі таких норм і цінностей формуються контркультури (наприклад, хіпі). Так, у чималої кількості молодих людей відсутня чітко виражена особистісна самоідентифікація, сильні поведінкові стереотипи. Позиція відчуження проглядається як у відношенні до соціуму, так і в міжгенераціонном спілкуванні.

Соціальне відчуження проявляється найчастіше в апатії, байдужості до політичного життя суспільства, так звана позиція "стороннього спостерігача". Що стосується міжгенераціонного спілкування - сьогодні у молодого покоління воно нерідко виливається в повне заперечення всіх «маминих» цінностей. Особливо виразно це протиставлення простежується на рівні культурних (у вузькому сенсі) стереотипів молоді: є «наша» мода, «наша» музика, а є - «мамина», «застаріле», яке пропонується інституційними засобами гуманітарної соціалізації. І тут виявляється третій аспект відчуження молодіжної субкультури - це культурне відчуження. Саме на цьому рівні субкультура молодого покоління набуває помітні контркультурні елементи: дозвілля, особливо юнацтвом, сприймається як основна сфера життєдіяльності, і від задоволеності їм (дозвіллям) залежить загальна задоволеність життям молодої людини. Загальна освіта для школяра і професійна для студента як би відходять на другий план перед реалізацією економічних і дозвільний потреб. Цінності національної культури, витісняються схематизованими зразками масової культури, орієнтованими на впровадження цінностей "американського способу життя" в його примітивному і полегшеному відтворенні.

2.2 Типи субкультур

Толстих А.В. запропонував наступну типологію молодіжних субкультур:

1. політизовані субкультури - беруть активну участь у політичному житті і мають чітку ідеологічну приналежність, неагресивні;

2. еколого-етичні субкультури - займаються побудовою філософських концепцій і ведуть боротьбу за навколишнє середовище ("зелені");

3. нетрадиційні релігійні субкультури - в основному це захоплення східними релігіями (буддисти, культові групи, сатанистів);

4. радикальні молодіжні субкультури - відрізняються організованістю, наявністю лідерів старшого віку, підвищеною агресивністю (кримінальні молодіжні угруповання, любери, скінхеди);

5. субкультури способу життя - групи молодих людей, що формують свій образ життєдіяльності (хіпі, панки);

6. субкультури за інтересами - молоді люди, об'єднані спільністю інтересів - значкісти, філателісти, спортивні та музичні фанати.

7. субкультура «золотої молоді» - характерна для столичних міст - орієнтована на проведення дозвілля (одна з найбільш закритих субкультур). [14]

Фролов С.С. запропонував наступну типологію субкультур:

1. Романтико-ескапістскі субкультури - орієнтовані на відхід від реального життя, побудова власних філософських систем (хіпі, толкіеністи, індіаністи, байкери).

2. Анархіє-нігілістіческіе групи - заперечення загальноприйнятих стандартів, критичне ставлення до багатьох явищ життя (анархіста, панки).

3. Розважально-гедоністичні - орієнтовані на забезпечення дозвілля («золота молодь», рейвери, сноубордистів, репер).

4. Кримінальна субкультура - орієнтована на протистояння закону і правопорядку (готи? (абсолютно не згодна з віднесенням цієї субкультури до кримінальних), скінхеди, банди, гопники, любери). [21]

За специфікою поведінки членів групи виділяють:

· ПРОСОЦІАЛЬНІ - не несуть загрозу суспільству, несуть позитив і допомагають.

Це соціально-позитивні групи, які приносять користь суспільству. Ці об'єднання вирішують соціальні проблеми культурно-захисного характеру (захист пам'яток, реставрація храмів, екологічні проблеми).

Одні з них - так звані „ЗЕЛЕНІ”. Одна з найбільш гострих проблем - проблема охорони навколишнього середовища, за її рішення і взялися "зелені" - екологічні наслідки будівельних проектів, розміщення та експлуатація великих підприємств без урахування їх впливу на природу і здоров'я людей. Чисельність екологічних неформальних об'єднань відносно мала, їх соціальний та віковий склад неоднорідні. Свою малу численність екологічні групи з лихвою компенсують активністю, яка привертає до них великі маси людей, що виступають на підтримку різних природоохоронних ініціатив.

Інший різновид - „НЕФОРМАЛИ ХУДОЖНЬОЇ СПРЯМОВАНОСТІ”. У багатьох містах на різних бульварах існують виставки самодіяльних художників, скульпторів і т.д. Існують вони цілком офіційно, але не дозволяють вирішити одну з проблем, що стоять перед цим видом самодіяльної творчості - надання молодим художникам можливості виставляти і продавати свої картини.

· КОМП'ЮТЕРНИЙ АНДЕГРАУНД.

Існує наступна структуризація комп'ютерного співтовариства: на самому нижчому рівні стоять, так звані юзери (англ. User - користувач). Це найбільш широкий шар комп'ютерного співтовариства. Далі вгору по піраміді, стоїть група, яка називається «Пойнт». За ними йдуть так звані «сісопи» або системні оператори (адміністратори). Діяльністю «сісопів» керують, так звані «мережеві комунікатори».

· АСОЦІАЛЬНІ несуть критику устоям суспільства, але це протистояння не носить крайнього характеру. Вони стоять осторонь від соціальних проблем, але не представляють загрозу суспільства. В основному виконують рекреаційні функції. Приклади: панки, мажори, рокери, хіпі, люди системи.

«Системні» часто привертають увагу перехожих екстравагантною зачіскою, розмальованою джинсовою курткою, пірсингом. Себе вони називають "піплами", "хайрастими" і вважають себе вільними людьми, незалежними від батьків і суспільства. Погляди "системних" на життя багато в чому допомагають зрозуміти позицію неформалов в цілому. Вони привітні і гостинні, довіряють людям. Вони всі один одного знають, і вважають себе паростками нової культури, в якій немає брехні, кривди, грабежів. Ці люди здатні жертвувати останнім заради того щоб створити в країні культуру істино молодіжну.

· АНТИСОЦІАЛЬНІ - не тільки піддають критиці громадські порядки та устої, але й прагнуть їх поламати.

Носять яскраво виражений агресивний характер, прагнення затвердити себе за рахунок інших, моральна глухість.

„БАНДИ” - об'єднання (найчастіше підлітків) за територіальною ознакою. Місто ділиться „бандами” на зони впливу. На „своїй” території члени банди є господарями, із „чужинцями”, що з'являються (особливо з іншої банди) розправляються вкрай жорстоко. В „бандах” свої закони, свої звичаї. Процвітає культ сили, цінується вміння битися. Покинути банду буває дуже складно: в деяких випадках у „зрадника” навіть стріляють - мовляв, виживеш - вільний. Усі „банди” озброєні, в тому числі вогнепальною зброєю. Зброя пускається в хід без довгих роздумів. „Банди” не тільки ворогують одна з іншою, але й здійснюють терор відносно нейтральних підлітків. Останні змушені ставати „даниками банди” або вступати в неї. У відповідь на дію „банд” і для боротьби з ними „нейтральна молодь” створює власні неофіційні об'єднання. Зрозуміти молодих людей, що входять в ці об'єднання, можна - вони хочуть забезпечити свою безпеку. Але, діючи за принципом „сила силу ламає”, вони й самі нерідко переступають закон. [15]

2.3 Специфічні риси молодіжної субкультури

1. Переважно розважально-рекреативна спрямованість. Поряд з комунікативною дозвілля виконує в основному рекреатівную функцію (відпочинок, „нічогонероблення”). Рекреативні дозвільні орієнтації підкріплюються основним змістом теле- і радіомовлення, що розповсюджують цінності переважно масової культури.

2. «Вестернізації» (американізація) культурних потреб та інтересів. Цінності національної культури витісняються стереотипами - зразками масової культури, орієнтованими на впровадження цінностей "американського способу життя" в його примітивному і полегшеному варіанті, пропагуючи прагматизм, жорстокість, надмірне прагнення до матеріального благополуччя. Спостерігається презирство таких "застарілих" цінностей як ввічливість, повагу до оточуючих.

3. Пріоритет споживчих орієнтації над креативними. Споживання присутнє в культурній самореалізації молоді, і обумовлене потоком переважної культурної інформації (цінності масової культури), що сприяє фоновому сприйняттю і поверхневому закріпленню її у свідомості. Творча самореалізація, як правило, виступає в маргінальних формах.

4. Слабка індівідуалізованність і вибірковість культури. Вибір тих чи інших цінностей пов'язаний найчастіше з груповими стереотипами досить жорсткого характеру - незгодні сильно ризикують поповнити ряди "знедолених", "не престижних" людей з точки зору "натовпу", що зазвичай рівняється на якийсь ідеал - "крутого" (іноді в особі лідера цієї групи).

5. Відсутність етнокультурної самоідентифікації. Народна культура (традиції, звичаї, фольклор тощо) більшістю молодих людей сприймаються як анахронізм. Спроби занесення етнокультурного змісту до процесу соціалізації, в більшості випадків обмежується пропагандою давньоруських звичаїв та православ'я. А етнокультурна самоідентифікація полягає насамперед у формуванні позитивних почуттів до історії, традицій свого народу, тобто того, що прийня